Хочу дати чудесне свідчення свого зцілення.
Все почалося осінью 2009 року. Епідемія грипу, кашель, висока температура лікуючий лікар направив на ренген. І тут понислось. Виявили негаразди, ніхто не знав що це і який діагноз поставити. Направили до інституту раку в м.Київ, там взяли біопсію і виявився страшний діагноз – лімфома Ходжкіна. В це важко було повірити. Щодня задавались питання чому я, за які провини Бог дає такі випробовування, але молитва і віра не полишали мене. Я молилась щодня на вервиці, після хімії їздила на прощі, Бог давав мені милість і терпіння. І ось після одної прощі до святого місця Зарваниці мені приснився сон, явлення Богородиці, в чудовому світлі зі словами на вустах – дитино, ти зцілена, тобі більше не потрібна хіміотерапія. Я проснулась зі сльозами на очах. Це чудо. Приїхавши до Києва я розповіла це своєму лікуючому лікарю, але в лікарів присутній холодний розум, а не емоції, і мені назначили початок п’ятого курсу хімії. Я лежала в ліжку і плакала, невже Богородиця і її слова мого зцілення були марними. Так небуває, віра і молитва неполишали мене. Коли я приїхала на другу частину хімії, якраз час був високого посту перед Паскою почула від лікаря такі слова- дитино, тобі більше не потрібна хімія, ти здорова, тільки треба закріпити облученням пару сеансів, ти вільна їдь додому святкуй Паску.
І от пройшло три прекрасних роки мого життя без хвороби, в радості. Я знайшла роботу, почала займатися речами, які раніше не було смілості робити, навчилась плавати. Після чергового обстеження мені сказали що ти хвора і в цей раз треба пересадку кісткового мозку і сильну хімію. А я в це не вірю. Бог ще раз навертає мене до себе. Ще раз нагадує про чудеса зцілення і свою любов. Мені важко зараз вірити, йде внутрішня боротьба, хаотичні думки розривають на частини, але я сильна, я не здамся так просто. Якщо Бог дає зцілення він не може його забрати назад, Зараз в мене попереду різні консультації і боротьба. Я вірю в краще. Я вірю в любов Ісуса, і що цим випробовуванням він навертає мене до себе.