20.12.2013 р. Добрий день, отче Олеже. Я вибачаюся що стільки Вам пишу. Я не знаю як мені бути. Мені так важко. Мене знову розпухло все під шиєю, в мене провірка наступного тижня. Я так боюся, якщо то знову ті вузли. Воно почало мене тривожити. Я їздила до монаха. Розповіла про хворобу, але він сказав шо мені нічого не поможе. Я помру. Мені так тяжко, я дивлюся на синочка і просто плачу. Я не хочу помирати, мені лише 26 років. Якщо воно вернулося я більше не витримаю ту хімію. Я вже рік не вихожу з дому. Будь-ласка допоможіть, Я кожну хвилину прошу Бога про поміч. Невже дійсно це мій шлях, померти і залишити чоловіка і синочка – регулярно – Сповідь, Причастя, помолюся.
15.01.2015 р. Доброго вечора, отче Олеже. Хотіла подякувати Вам що підтримували мене, коли я хворіла, молилися за моє здоровя. Я дякую Богу і Вам що я вижила, і встаю кожного ранку і бачу свого синочка. Я ще не повністю відійшла від лікування і хіміо-терапії, але вже краще себе почуваю. Дякую Вам. Здоровя Вам і вдячних прихожан. Пані Надя.