Марія Карманська. Вже місяців зо три докоряє мені сумління за невиконану обіцянку подякувати Богові за ласки, отримані завдяки молитвам отця Олега, який став в очах Божих таким добрим знаряддям на ниві Господній.
Каюся, що належу, до тих дев’ятьох прокажених, що були оздоровлені Ісусом, але не подякували. А мені є за що дякувати безперестанку: зцілення сина від грибка легенів, брата від шлункової кровотечі, внучки від гострого ларингіту…
У мене, матері чотирьох дітей, вдови, було дуже багато терпінь: захворювання дітей, убогість, борги. Все це відбилося й на моєму самопочутті, страждала від неймовірної втоми, але я навіть не дозволяла собі про це думати, ніколи раніше не молилася за своє здоров’я/ Тільки два рази була в монастирі, де служить отець Олег. У той другий раз я просто зайшла пожертвувати на Службу Божу. В церкві залишилась тільки одна пані, яка сказала, що молитва за зцілення закінчилася.
Кажу, що не з тою метою зайшла, але вона не слухала й покликала: «Отче!». Отець говорить: «Вклякайте». Я послушно вклякла і зі словами молитви в мене вливалася сила від Господа. Поверталася додому, ніби на крилах.
Не хочу виправдовуватися, що не було світла, Інтернету, що забула надіслати вже набраний текст подяки, не було часу, бо внук народився, бо насправді було тільки зволікання. Тож надалі бажаю всім людям і насамперед собі прощати, просити прощення, бути вдячними Богові і нашим ближнім.